Приапізм (патологічна ерекція)

19.02.2020

Приапизм це патологічний стан, який характеризується виникненням тривалої ерекції не пов’язаної з статевим збудженням. Зазвичай цей стан супроводжується хворобливими відчуттями в області кореня статевого члена. На відміну від справжньої ерекції, напружені в основному кавернозні тіла, головка ж статевого члена залишається відносно м’якою. Сечовипускання не порушується. Статевий акт не приносить полегшення. Зазвичай приапизм починається вночі під час сну.

Сам термін виник на ім’я грецького бога Приапа – бога садів і родючості. Він же був і богом розпусти і його статевий член знаходився в стані постійної ерекції. Приапізм може виникнути як у дорослих чоловіків так і у дітей.

Причини виникнення пріапізму можуть бути різноманітними:

  1. Приапизм може бути психогенним. У цьому випадку він виникає у хворих на психічні захворювання, епілепсію, у хворих неврозами;
  2. Нейрогенний приапизм виникає при захворюваннях головного та спинного мозку – травми, пухлини, енцефаліти;
  3. Соматичний приапизм виникає у хворих із захворюваннями крові (лейкози, серповидноклітинна анемія), у хворих на злоякісні захворювання, при деяких алергічних захворюваннях;
  4. Інтоксикаційний приапизм є наслідком вживання алкоголю, кокаїну, психотропних засобів;
  5. Медикаментозний приапизм розвивається при вживанні деяких лікарських препаратів (психостимулятори, антидепресанти, препарати застосовуються для лікування імпотенції);
  6. Ідеопатіческій приапизм. Причина цього виду захворювання залишається невідомою.

Необхідне обстеження таких хворих полягає:

  • В виключення лейкозів та іншої патології крові (аналіз крові клінічний).
  • Виключення патологічних процесів в головному і спинному мозку (встановлення неврологічного статусу, проведення комп’ютерної та ЯМР-томографії, рентгенографії і т.п.).
  • Огляд органів малого таза, УЗД, ректальне дослідження простати з відповідною мікроскопією для виключення запального процесу.
    Найважливішими тестами є біохімічні аналізи крові, з яких коагулограмма є основоположним.
  • Сімейний анамнез повинен включати в себе виключення спадкових захворювань (особливо у осіб середземноморського регіону і африканців),
  • Онкопатології (можливість метастазування).

Алергологічний анамнез дозволяє не тільки встановити можливу причину алергії, а й з’ясувати, які препарати хворий приймає в даний час.

З найбільш небезпечних виділяють гіпотензивні, антидепресанти, антикоагулянти, гормони, наркотики і афродизіаки.
Детальний збір даних дозволяє встановити можливість контакту на роботі (вдома) з агресивними продуктами побутової хімії.

У план обстежень при приапизме потрібно внести тести для виключення:

  • сифілісу,
  • епідемічного паротиту,
  • туберкульозу,
  • бруцельозу,
  • інших рідкісних специфічних інфекцій (висипний тиф, м’який шанкр).

Нерідко є зв’язок епідеміологічного анамнезу з туризмом, військовою службою за кордоном (моряки, солдати, дипломати), відвідуванням ареалів інфекцій (Африка, Азія, Середня Азія).

У механізмі розвитку пріапізму основну роль грають судинні порушення в кавернозних тілах статевого члена. При цьому приплив артеріальної крові превалює над відтоком. До цього процесу приєднується і порушення венозного відтоку. В результаті статевий член як би виключається з системного кровообігу. Кров в ньому застоюється. Починається кисневе голодування тканин. При тривалій ішемії (недостатності кровопостачання) починаються дегенеративні зміни клітин. А при існуванні приапізму більше трьох діб відбувається необоротне ушкодження тканин статевого члена, що приводить до втрати його еректильної функції, некрозу, гангрени. Статевий член стає синюшним, головка набуває фіолетового кольору, потім стає чорною. Тоді статевий член доводиться видаляти.

У разі нещасного випадку промежини, малого таза, механізм розвитку пріапізму може бути іншим. Його називають приапизмом з хорошим кровопостачанням (неішемічної). Якщо в результаті травми виникає пряме сполучення між артерією і кавернозними тілами, з артерії постійно в кавернозні тіла надходить артеріальна кров, яка не встигає віддалятися по венозній системі. Виникає ерекція. Якщо до течії приапізму приєднується інфекція, виникає каверн – запалення печеристих тел. Приапизм як уже сказано, виникає вночі уві сні. Виникла ерекція не припиняється після статевого акту або мастурбації. Сечовипускання при цьому не порушено. Головка статевого члена і сечовипускальний канал залишаються мягкімім. Біль в області кореня статевого члена виникає пізніше.

Лікування пріапізму:

Лікування пріапізму має бути розпочато терміново. Тому при виникненні скарг следуетнемедленно звернутися за медичною допомогою і найкраще викликати швидку допомогу. Досвід показує, що консервативне лікування пріапізму має проводитися в ранні терміни виникнення захворювання (до 12 годин) і воно повинно бути короткочасним (не більше 2 годин). Якщо тривалість захворювання складає більше 12 годин, доцільно виконати оперативне лікування, що дозволяє запобігти розвитку фіброзних процесів в кавернозних тілах статевого члена і сприяє збереженню еректильної функції в післяопераційному періоді. Операція повинна проводитися не пізніше, ніж через 14 годин після настання тривалої ерекції.

Консервативне лікування:

Статевий член охолоджують за допомогою грілок з льодом. Проводять пункцію кавернозних тіл під місцевим знеболенням, використовуючи спеціальну голку. Через цю голку відсмоктують надлишок крові, промивають кавернозні тіла до червоного кольору крові. Можливо введення препарату купирующего приапизм (фенілефрин). Пункція дає хороші результати в основному в першу добу від початку захворювання. По можливості з’ясовують причину виникнення пріапізму і впливають на неї.

Якщо консервативними методами ліквідувати приапизм не вдається, проводиться оперативне лікування. Мета оперативного лікування поліпшення відтоку крові від кавернозних тел. Для цього створюється сполучення між кавернозними тілами і іншими венами. При своєчасному лікуванні пріапізму результати хороші і еректильна функція через деякий час повністю зберігається. У запущених випадках може виникнути стійка імпотенція. При гангрени і некрозі статевий орган доводиться видаляти. У цьому випадку через деякий час виконують пластичні операції і ендопротезування.